26.11.2018 У Лозовій вшанували жертв голодомору

23 листопада, напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів та 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні, біля оновленої стели «Пам’яті та скорботи» зібралися керівництво міста і району, депутати, працівники міськвиконкому, керівники підприємств, установ, організацій міста, громадськість, щоб віддати данину пам’яті і шани всім жертвам голодоморів.

Присутні у молитві згадали усіх, хто страждав і помер під час трьох голодоморів. Отець Михаїл, протоієрей храму Свято-Смоленської ікони Божої Матері відслужив панахиду. Усіх загиблих вшанували хвилиною мовчання.
До підніжжя стели «Пам’яті та скорботи» квіти як пам’ять про всіх невинно убієнних поклали від Лозівської міської ради і її виконавчого комітету, від районної державної адміністрації та районної ради,  депутатів міської ради, від підприємств, установ та організацій, учнівської молоді.
24 листопада вся країна вшановуватиме жертв голодоморів: будуть приспущені всі прапори, о 16:00 годині оголошено національну хвилину мовчання і кожен свідомий українець запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, що стануть поминальними свічками за батьками, дідами, прадідами. Вони освітять майбутнє без жертв, без насильства, без жахів.
Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася чума Голодомору. Лихо. Горе. Біль. Смерть…Вона стукала у кожну хату. Від неї неможливо було сховатись. Нація пухла від голоду на власній, щедрій врожаями землі, люди перетворились на живих мерців. Голодне лихоліття – це не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь.
Люди помирали на самоті, повільно, помирали страхітливо, безцільно, без надії, що їх жертва виправдана. Вони потрапили в пастку і залишились там помирати від голоду, кожен у власному домі. Щасливе й безтурботне дитинство було вкрадено, за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. За різними оцінками штучний голод забрав від 5 до 10 мільйонів життів українців. Люди вимирали цілими селами, помирали у такій великій кількості, що їх не встигали хоронити. Інколи їх скидали в могилу ще живими. Закатовані голодом – ніхто не знає їхніх імен, ніхто до них не приходить. Голосами людей 1933-го шепоче земля…
Джерело: http://lozovarada.gov.ua/golovni-novini/u-lozovij-vshanuvali-zhertv-golodomoru.html

Оставить комментарий